newspaper.com.ua

Просто ще один сайт на WordPress

Коли податкова дізнається всю правду про закордонні рахунки українців

Як працює обмін податковою інформацією в світі і чи приєднається в 2021 році до цієї системи Україна?

Про це розповіла менеджер податково-юридичного департаменту компанії Делойт в Україні Світлана Тутовська.

Щоб зрозуміти, як глобальні податкові процеси впливають і будуть впливати на вироблення Україною національних «податкових рішень», важливо розібратися в історії таких процесів і в правових механізмах обміну податковою інформацією.

Міжнародне регулювання обміну податковою інформацією почало розвиватися задовго до імплементації державами-учасниками стандарту CRS. Оскільки такий обмін спочатку здійснювався тільки за принципом взаємності, підставою для нього виступали багатосторонні та двосторонні угоди, які можна класифікувати наступним чином.

Двосторонні угоди:

  • договори про уникнення подвійного оподаткування (Double Tax Treaty);
  • договори про обмін податковою інформацією (Tax Information Exchange Agreement);
  • договори про співробітництво і взаємну допомогу з питань дотримання податкового законодавства;
  • договори про співробітництво та обмін інформацією в галузі боротьби з порушеннями податкового законодавства.

Що передбачає стандарт автоматичного обміну податковою інформацією. CRS зобов’язує банки, інші фінансові установи (кредитні спілки, мікрофінансові організації, інвестиційні структури, деякі види страхових компаній, брокерів, депозитаріїв цінних паперів) передавати податковим органам таку інформацію:

  • про рахунки фізичних осіб країн-учасниць, якщо власник рахунку є податковим резидентом юрисдикції, з якої здійснюється автоматичний обмін інформацією — так звані підзвітні особи (Reportable Person);
  • про рахунки компаній, фондів, трастів, якщо компанія контролюється одним чи кількома підзвітними особами або оперує доходами з пасивних джерел (роялті, дивіденди, відсотки) або контролюється так званою пасивною нефінансової структурою (Passive Non-Financial Entity).

Щодо фізичної особи: подробиці про власника рахунку (повне ім’я, адреса проживання, юрисдикція податкової резидентності, податковий номер, дата і місце народження), номер і валюта рахунку, надходження за звітний період і залишок на рахунку на кінець звітного періоду, детальна інформація про фінансову установу, в якій відкрито рахунок.

Щодо юридичної особи: назва компанії, адреса податкової резидентності, податковий номер, а також фінансова інформація (номер і валюта рахунку, поточний баланс, отримана виручка від комерційної діяльності, детальна інформація про фінансову установу, в якій відкрито рахунок), дані про контролюючу особу компанії (повне ім’я, адреса проживання, юрисдикція податкової резидентності, податковий номер, дата і місце народження), а також його рахунок, якщо більше 50% доходу компанії становить пасивний дохід.

При цьому до зазначеного переліку не включаються відомості про джерело походження коштів, проте їх можна отримати за додатковим запитом.

Крім цього, кожна юрисдикція має право надати банку можливість не проводити процедури due diligence щодо рахунків клієнтів з агрегованим балансом менше 250 тис. доларів США на кінець року.

Важливо розуміти, що головним індикатором для обміну податковою інформацією є саме резидентність підзвітної особи, а не його громадянство (для фізичних осіб), і саме від цього залежить те, куди далі буде спрямована зібрана інформація.