newspaper.com.ua

Просто ще один сайт на WordPress

Андрій Зінченко: хто і де схвалює маса-габаритні розміри українських монет

Національна валюта є однією з ознак держави, кажуть вчені. Готівковий номінал при цьому часто є фактично чимось на кшталт державного бренду і транслятора ідеології в маси.

Незважаючи на глобальний тренд на цифровізацію, до зникнення матеріального вираження цього важливого символу державності ще дуже далеко.

Про долар і не тільки

Давайте звернемося до матеріального вираження однієї з найбільш відомих у світі валют – долара США. Існуючи як у вигляді банкнот, так і у вигляді монет, змісту і порядку розробки художнього оформлення надавалося велике значення.

Наприклад, до затвердження концептуального дизайну одного долара в прямому сенсі доклав руку президент Рузвельт в 1935 році.

Що саме і навіщо там зображено – окреме питання, навколо якого точаться суперечки фахівців. Однак в такому вигляді номінал існує майже століття. Якихось значущих змін у ньому відтоді не відбувалося.

Монети ж в один долар мають не менш значущу історію дизайнів – там і корінні жителі, і сільське господарство, і військова тематика, і президентська серія, і навіть випуски, які визнавалися незаконними.

Окремо необхідно відзначити регіональну специфіку євромонет, де банкнотного вираження мінімального цілого номіналу не передбачено.

Як бачимо, у світі цей майданчик трансляції державної ідеології в повсякденних тиражах використовується по повній програмі у всіх сенсах.

А що Україна?

В Україні законодавством передбачалася тільки розмінна монета, а існування базового номіналу передбачалося лише у вигляді банкноти.

Впровадження монет номіналом 1 грн з правової точки зору досить дискусійне. Однак емісійна самодіяльність Нацбанку призвела до появи на національній валюті образів, абсолютно відірваних від історико-соціального процесу, дискусійних номіналів і форм гривні.

За неймовірним збігом обставин ці питання вирішувалися без комунікації з громадськістю. Як у вузькому сенсі – з науково-культурною частиною, так і в широкому – з населенням взагалі.

Нез’ясовану символіку на такому потужному трансляторі, як гроші, теж забувати не варто.

Може скластися враження, що НБУ живе, якщо не на іншій планеті, то вже точно за одному йому відомим «таємним ходом мастей». Як виявилося, це не зовсім так.

Нововведенням останнього часу в сфері готівкового обігу став так званий процес оптимізації номіналів монет і банкнот. Посилаючись на неконкретну міжнародну практику, посадові особи НБУ повідомили, що тепер у нас буде: 6 монет, 6 банкнот.

Під час процесу, серед іншого, скасовуються банкноти базового номіналу в 1 грн, де раніше були зображені античні руїни, а пізніше – фантазія на тему міста Володимира.

Ні руїн, ні, мабуть, більш релевантного Володимиру міста, скоро в готівковому обороті побачити не вдасться. А на зміну НБУ запропонував 1 грн зразка 2018 року, яка серед населення була досить швидко проасоційована з виведеною з обігу копійкою. Настільки незугарною і художньо непоказною, а також фізично схожою на копійку за кольором, розміром і вагою була монета нового номіналу.

Монети явно вийшли не найвдалішими: ні тобі художнього колориту, ні бажання туристу забрати з собою одну-дві, ні зрозумілої мотивації робити їх саме такими, а не якимись ще.

У вересні 2019 року журналіст ICTV на пресбрифінгу в НБУ озвучила керівництву ставлення населення до дизайну 1 і 2 грн нового зразка – їх вважають «ганебними». Керівництво Нацбанку тоді підтвердило, що точка зору про «ганебність» рішення зустрічається ним не вперше. І висловило тезу, що неприпустимо так говорити про національну валюту. Думка ж населення в цьому ключі навіть формально ніким не з’ясовувалася.

Далі представник НБУ повідомив, що монети намагалися зробити зручними, легкими і дешевими, але жодних науково-обґрунтованих критеріїв зазначеного не навів.

Далі прозвучало те, що широкій громадськості раніше особливо і не повідомлялося. Було заявлено, що НБУ, цитата: «…обов’язково погоджував і погоджує виробництво монет: їх дизайн, їх розмір, їх параметри з…» а далі відбулася заминка.

Доповідач почав говорити, що все узгоджується зі Всесвітньою асоціацією, але після підказки уточнив, що з офісом реєстрації монет в Парижі. Нібито щоб наші монети не збігалися за параметрами з монетами в сусідніх країнах.

Хто з тих, хто читає цей текст, знайомий із зазначеними організаціями, чув про них раніше, може знайти відповідні сайти і знає про затверджений законодавцем порядок узгодження рішень суверенної країни із зазначеними зовнішніми структурами? Питання риторичне, звичайно ж.

У чомусь доповідач правий. Мова, очевидно, йде про нюанси вендінгу. Тобто роботи монетоприймачів різного торгового обладнання, які налаштовуються зокрема на вагу, розмір, магнітні властивостей конкретної монети.

Однак це було актуально навіть не вчора – сьогодні в будь-якому європейському автобусі є апарат з продажу квитків, який приймає безконтактні банківські картки або пристрої з NFC. Монетоприймач можна побачити все частіше в билинному кавовому автоматі на заправці або антикварному вуличному телефоні.

Актуально це було приблизно в 1985 році, коли на слуханнях підкомітету з фінансів Палати представників у США це питання прямо порушувалося в контексті шахрайства з апаратами з роздрібного продажу і такими, що здійснювали різні збори, наприклад, за проїзд.

Зацікавлені можуть почитати на цю тему офіційний документ «Hearing Before the Subcommittee on Consumer Affairs and Coinage of the Committee on Banking, Finance, and Urban Affairs, House of Representatives, Ninety-ninth Congress, First Session, on H. R. 2148 … April 23, 1985».

Там, до речі, було сказано, що зазначена проблема в 1985 році вирішується за допомогою знайомого нам за текстом вище офісу реєстрації монет. Офіс, судячи з тексту, управлявся британським королівським монетним двором.

Саме час внести ясність – офіс реєстрації монет дійсно існує, проте він відноситься до Міжнародної конференції керівників монетних дворів – щодворічної платформи для профільних зустрічей, яка з’явилася в 1962 році в Швейцарії. Так, 31-а зустріч планувалася в квітні 2020 року в Південній Африці в розрізі країн: 42 члени і 50 асоційованих учасників. Серед декларованих цілей в цифрову епоху безконтактного банкінгу – особисті зустрічі старих і нових учасників.

До речі, з профільної літератури стає відомо, що в 2011 році існували плани створення в Києві нового монетного двору австрійцями. Ну або чогось сутнісно схожого. А вже в 2013 ми побачили золотого інвестиційного архістратига. При цьому австрійці – значимий гравець на ринку заготовок для такого карбування.

У відкритому доступі знайти документи, ратифіковані парламентом, з питань взаємодії НБУ та конференції про обов’язкове узгодження параметрів національної суверенної валюти України не вдалося.

Не посилається на такі в пресконференції і директор Департаменту грошового обігу НБУ В. Зайвенко.

***
Зазначене свідчить про необхідність ширшої інформаційної взаємодії НБУ зі ЗМІ з питань планованих дій. А також більш широкого залучення громадян, у тому числі профільної наукової та творчої громадськості. У процеси, пов’язані із забезпеченням грошового обігу як елементу реального наповнення суверенної сутності держави.

Андрій Зінченко, доктор філософії в галузі економіки, доцент кафедри фінансів Національного університету суднобудування, магістр державного управління (MPA)