newspaper.com.ua

Просто ще один сайт на WordPress

Донські козаки і українці. Вигадки та історичні факти

(Рубрика «Точка зору»)

Події 2014 року боляче вдарили по стосунках між українцями та російськими козаками, частина з яких воювала в різних формуваннях проти незалежності України. А на багатьох козачих сайтах в інтернеті здавна поширювалася псевдоісторична інформація, нібито українці взагалі не мають жодного стосунку до козаків, мовляв по зруйнуванні Запорізької Січі Катериною, дніпрові козаки переселилися на Кубань, і тільки кубанські козаки є нащадками запоріжців, але не українці.

Разом з тим, справжні історичні факти свідчать про те, що російські, донські козаки, в старі часи вважали козаків українських, запорізьких, найстарішим з усіх козачих військ, і навіть саме постання донського війська було пов’язане з українськими, дніпровими, козаками.

І дійсно, значна частина як російських істориків (і серед них Василь Татищев і Микола Карамзін), так і українських (Микола Маркевич, Дмитро Яворницький), а також і турецькі історичні джерела, свідчили, що початок донського козацтва був пов’язаний із походом на Дон відомого черкаського старости Дмитра «Байди» Вишневецького у 1560 році, і саме черкаські козаки, що прийшли з Вишневецьким, започаткували як донське козацтво, так і столицю донських козаків, місто Черкаськ (Черкаський городок), який і названий був за містом Черкасами, а першим донським отаманом став виходець із тих самих дніпрових Черкас, Михайло Черкашенин.

Один із організаторів козацького війська, гетьман, князь Дмитро Вишневецький (близько 1517–1563/1564). Портрет XVIII століття. Вважається, що саме він став прообразом легендарного Байди – оспіваного в народних думах героя


Один із організаторів козацького війська, гетьман, князь Дмитро Вишневецький (близько 1517–1563/1564). Портрет XVIII століття. Вважається, що саме він став прообразом легендарного Байди – оспіваного в народних думах героя

Щоправда, сучасні донські історики, аби не згадувати Україну, наполягають на тому, що першими козаками на Дону були не «черкаси», а «черкеси», тобто гірські народи Кавказу, але, якби там не було, а українські традиції жили і зберігалися серед донських козаків аж до нашого часу.

В українських традиціях був побудований головний військовий собор донських козаків, Воскресенський, у місті Черкаську, що на головній площі козачої столиці, яка називається саме так, як і в українців – Майданом.

Воскресенський військовий собор донських козаків, споруджений на початку ХVIII століття за українськими взірцями, в колишній столиці донського козацтва – місті Черкаську, що було засноване українськими козаками-черкасцями (нині Старочеркаська станиця Ростовської області)


Воскресенський військовий собор донських козаків, споруджений на початку ХVIII століття за українськими взірцями, в колишній столиці донського козацтва – місті Черкаську, що було засноване українськими козаками-черкасцями (нині Старочеркаська станиця Ростовської області)

Ось як характеризують цей собор науковці: «Воскресенський військовий собор – це хрещатий двоповерховий дев’ятибанний храм. Він зведений в стилі українського бароко, невідомими майстрами, знайомими з тогочасною архітектурною традицією козацької Гетьманщини». Розписували собор також українські майстри, кияни, під керівництвом Пилипа Симоновича.

І одягалися донські козаки та отамани майже саме так, як козаки українські, і навіть символи влади – булави в їхніх руках, цілком тотожні тогочасним зображенням української козацької старшини Гетьманщини та Запоріжжя.

Донські козачі отамани зображувалися на портретах майже так само, як українські козачі полковники


Донські козачі отамани зображувалися на портретах майже так само, як українські козачі полковники

Теж саме і козачі хати. Подивіться, наприклад, на зображення домівки на донському хуторі Кружилині, де народився відомий письменник Михайло Шолохов.

Шолохов хоч і не був справжнім донським козаком (батько його був росіянин із Рязанщини, а мати – українка, з родини переселенців із Чернігівщини, Анастасія Чорняк), але шолоховська хата є типовою і для козачих хат Дону.

Борис Щербаков. «Хутір Кружилин. Будинок, в якому народився М. О. Шолохов»


Борис Щербаков. «Хутір Кружилин. Будинок, в якому народився М. О. Шолохов»
Хутір Кружилин у Ростовській області, 2 липня 1965 року. Делегація з тодішньої Німецької Демократичної Республіки на запрошення письменника Михайла Шолохова відвідує будинок, у якому він народився


Хутір Кружилин у Ростовській області, 2 липня 1965 року. Делегація з тодішньої Німецької Демократичної Республіки на запрошення письменника Михайла Шолохова відвідує будинок, у якому він народився
Сучасна фотографія меморіального будинку на хуторі Кружилин (Ростовська область), де народився Михайло Шолохов і жив з батьками до 1910 року


Сучасна фотографія меморіального будинку на хуторі Кружилин (Ростовська область), де народився Михайло Шолохов і жив з батьками до 1910 року
Будинок, в якому сім'я письменника Михайла Шолохова жила в станиці Каргинській Боківського району Ростовської області


Будинок, в якому сім’я письменника Михайла Шолохова жила в станиці Каргинській Боківського району Ростовської області

Сам Шолохов казав про своє українське коріння: «Моя мати з дитинства прищепила мені любов до українського народу, до українського мистецтва, до української пісні – однієї з наймилозвучніших у світі».

По-різному складалися стосунки між українцями та донськими козаками і в буремному ХХ столітті. У 1918 році Українська Держава і Всевелике Військо Донське разом боронилися проти більшовицької навали.

Під час зустрічі представників Української Держави і Всевеликого Війська Донського. Київ, 1918 рік


Під час зустрічі представників Української Держави і Всевеликого Війська Донського. Київ, 1918 рік

Проте у 1919 році, донці, разом з Денікіним, пішли проти незалежної України.

Так само і на еміграції – частина донців вороже ставилася до українського національного руху, та були й такі, що вважали, що у майбутньому, українці та російські козаки повинні жити у дружбі та злагоді, хоч і в різних державах, та у братерньому союзі. Такі козаки, прихильники дружби з Україною, навіть видавали у Празі та Парижі у 1920-х–1930-х роках двомовний журнал «Вільне козацтво/Вольное казачество», який виходив українською та російською мовами.

Часопис «Вільне козацтво/Вольное казачество» українською і російською мовами видавався на еміграції (спершу в Празі, а згодом у Парижі). Його видавали російські козаки, прихильники дружби з Україною


Часопис «Вільне козацтво/Вольное казачество» українською і російською мовами видавався на еміграції (спершу в Празі, а згодом у Парижі). Його видавали російські козаки, прихильники дружби з Україною

Сподіваюся, що і в майбутньому, попри всі сучасні негаразди, українці та російські козаки житимуть у приязні та дружбі, як справжні сусіди, кожний у своїй, вільній та демократичній державі – Україні та Росії.

Ігор Роздобудько історик, перекладач, член Малої Ради Громади українців Росії

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода