newspaper.com.ua

Просто ще один сайт на WordPress

Юань-зерно-юань: китайські інвестиції в українське село

Китай активно інвестує в Україну в останні роки, причому його цікавить передовсім аграрний сектор, свідчать статистичні дані та оцінки експертів. На їхню думку, Україна цікавить Піднебесну як один з найбільших у світі експортерів продовольства. В Україні вже є китайські ферми, зернотрейдери і навіть порти. Готовність продовжувати таку співпрацю демонструють уряди обох країн. Однак частина експертів попереджає, що китайські інвестиції в українське село приносять не лише гроші в економіку, а й значні ризики.

Україна є серед незмінних лідерів за експортом агропродукції. Вона посіла друге місце в світі за загальним обсягом експорту зернових за підсумками минулого маркетингового року (з липня 2019 року до червня 2020-го – ред.), повідомив під час засідання Міжнародної ради з зерна заступник міністра аграрної політики та продовольства Тарас Качка. Відтак, на його думку, Україна є одним з «гарантів продовольчої безпеки у світі».

З іншого боку, найбільшим споживачем продовольства у світі є Китай, відтак – він найбільший імпортер аграрної продукції, свідчить міжнародна та українська статистика. При цьому в КНР намагаються зменшити торговельну залежність від США, які є найбільшим аграрним експортером у світі. У цій ситуації не є дивною увага китайського уряду та бізнесу до українських ланів: інвестиції Пекіна в український АПК рік від року зростають, так само як й експорт до Китаю українського продовольства.

Загальний обсяг українсько-китайської торгівлі за останній рік сягнув 15 мільярдів доларів США (проти 13 мільярдів доларів у 2019 році), це найбільший показник за всю історію, визнають в українському Кабміні.

Ця тенденція суголосна з позицією української влади.

  • Кредитно-інвестиційна, аграрна та транспортна сфери є пріоритетами українсько-китайської співпраці, заявив президент України Володимир Зеленський наприкінці 2020 року в коментарі китайським медіа.
  • 17 грудня 2020 року Верховна Рада ухвалила Закон про підтримку проєктів зі значними інвестиціями. Він допоможе зокрема і китайським інвесторам в Україні: про це говорять і українські, й китайські посадовці.
  • На початку січня 2021 року заступник міністра закордонних справ України Євген Єнін заявив, що співпраця України та КНР є взаємовигідною. Говорячи про розбудову стратегічного партнерства та участь України в китайській ініціативі «Один пояс – один шлях», український дипломат згадав не лише про нові, а й про традиційні напрямки співпраці між країнами, зокрема – і в аграрному секторі. Китайські медіа активно цитують цю заяву.
  • Наприкінці січня 2021 року міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба говорив телефоном з міністром закордонних справ Китайської Народної Республіки Ван Ї. Одна з головних тем розмови – подальше пожвавлення економічної співпраці та торгівлі. Торгівля України з Китаєм «шалено росте», попри пандемію коронавірусу, заявив в інтерв’ю Радіо Свобода Дмитро Кулеба, підсумовуючи ці переговори.

Зрештою, як виглядає ця співпраця у агропромисловому комплексі? Опитавши профільних експертів, Радіо Свобода наводить їхні думки тезово.

Особливості «китайських грошей» в українському селі

(на думку експертів)

  • Найбільше інвестують компанії, підконтрольні уряду КНР (вважають експерти Марія Колесник та Артур Харитонов)
  • Пріоритетом для Китаю є зернові та олійні культури з України, на першому місці з-поміж них – кукурудза. Тому найбільш активними є саме зернотрейдери з КНР (Марія Колесник)
  • Основа експорту з України до Китаю – олія та олійні культури (близько третини аграрного експорту України до КНР), зернові (близько половини експорту) та аграрні відходи (понад 10% експорту) (вважають експерти Ольга Николюк та Марія Колесник)
  • Китай зосереджує свою увагу на розбудові (викупі) портів, які є основою його економічної експансії за кордоном (такої думки дотримується директор Інституту зовнішньополітичних досліджень Григорій Перепелиця)
  • Китай інвестує лише у великий аграрний бізнес. Малі та середні господарства його практично не цікавлять (вважає представник фермерських об’єднань Іван Томич)
  • Китайський інвестор зацікавлений у довгостроковій оренді української землі, або у купівлі у власність – через українських партнерів (це прогнозують Іван Томич, Артур Харитонов та очільник Мінекономрозвитку Ігор Петрашко, юридично неможливою купівлю землі китайцями вважає Марія Колесник)
  • Частина агрофірм з китайським корінням зосереджені в руках лідерів китайської діаспори, та розташовані на переважно на сході держави (Артур Харитонов)
  • Китайські інвестиції в аграрний сектор не є цілком прозорими, тому їхні масштаби та вплив оцінити важко (Марія Колесник)
  • Китайські інвестори в АПК співпрацюють з частиною українських олігархів Олександром Ярославським, Рінатом Ахметовим тощо (Артур Харитонов)

Експерти: «Китайський інтерес є природнім, але чи потрібне це Україні – питання відкрите»

Найбільший у світі китайський аграрний трейдер (група компаній COFCO) активно працює в Україні, визнає заступниця директора ProAgro Group Марія Колесник. Вона це пояснює величезними потребами Китаю у продовольстві.

«Річний обсяг імпорту кукурудзи в Китаї (з усього світу) оцінюється аналітиками від 18 до 20 мільйонів тонн, пшениці до 10 мільйонів, а соєвих бобів – 100 мільйонів тонн. Китай – найпотужніший імпортер зерна в світі, тому його інтерес до України має виглядати природнім. Але чи потрібне це Україні питання відкрите», – визнає експертка.

За її спостереженнями, китайські інвестори зазвичай приходять до України «із власними порядками і своєю корпоративною культурою та баченням світу». Через це Україна навряд чи буде у виграші від таких інвестицій, робить висновок Марія Колесник.

Раніше про те, що китайські інвестиції є етапом економічної та політичної експансії, Радіо Свобода попереджав директор Інституту зовнішньополітичних досліджень Григорій Перепелиця.

Серед інших її елементів він згадував інформаційний вплив, політичний вплив та приїзд китайського персоналу, який компактно оселяється в країні призначення – зауважує Перепелиця, оцінюючи китайські інвестиції в країнах, що розвиваються.

Як пояснюють свій інтерес самі китайці? Посадовці КНР традиційно згадують про свою ініціативу «Один пояс – один шлях», коли говорять про інвестиції в Україну. Заступник міністра закордонних справ Китаю Ле Юйчен зауважив за підсумком українсько-китайських переговорів, що обидві країни пожвавлюють економічну співпрацю саме в рамках цього проєкту.

Причому серед головних напрямків інвестування китайські посадовці називають український АПК .

Так, генеральний секретар Китайської асоціації з розвитку підприємств за кордоном Хе Чженьвей визнає, що співробітництво Китаю з Україною можливе у чотирьох перспективних для китайського бізнесу галузях: інфраструктура, енергетика, сільське господарство, а також культура й туризм.

Структура українського експорту: сільське господарство дає Україні майже половину валютної виручки


Структура українського експорту: сільське господарство дає Україні майже половину валютної виручки

КНР та українські олігархи «зустрілися» в селі?

Дослідник китайських впливів в Україні Артур Харитонов у розмові з Радіо Свобода визнає, що китайський інвестор – менш перебірливий, ніж західний: він менш чутливий до інвестиційного клімату та більш пристосований до корупції. Що ж до аграрного сектору, то Китаю конче потрібна продовольча сировина, пояснює експерт інтерес КНР до українського села.

Чому це цікаво Україні? Бо українсько-китайські угоди укладаються досить швидко.

«Ідеться про великі гроші та великі угоди. Це пов’язано з постачанням до Китаю української продукції: соняшникової олії, борошна, зерна і подібного. Чому це цікаво Україні? Бо це дуже легко. Українсько-китайські угоди укладаються досить швидко. А тим часом Україна обмежена певними квотами ЄС (на експорт агропродукції). Водночас, якщо ми говоримо про корупційну складову, майже всі великі угоди українського «приватного сектору» з Китаєм проходять через великих олігархів».

Серед показових прикладів Харитонов згадує великого бізнесмена з Харкова Олександра Ярославського, який, зокрема, працює у трьох напрямках, дотичних до АПК.

  • Власне аграрне виробництво
  • Виробництво сільськогосподарської техніки.
  • Розбудова індустріального парку «Екополіс-ХТЗ».

В усіх трьох випадках олігарх залучає та зацікавлює китайських партнерів, ділиться спостереженнями Харитонов.

Між тим, сама концепція індустріального парку Ярославського передбачає просування «податкових та митних пільг для іноземних інвесторів», визнають у Всеукраїнському об’єднанні індустріальних парків, куди цей проєкт входить.

Експерт також згадує бізнесменів Ріната Ахметова, Віктора Пінчука та Галину Герегу, чий бізнес має аграрну складову: всі вони, на його думку, активно співпрацюють з китайськими інвесторами.

Як розвивається співпраця в аграрному секторі між українськими олігархами та китайським бізнесом, які спільні проєкти вже є в Україні, та в яких регіонах вони локалізовані?

Про це Радіо Свобода запитало в компаній Ярославського, Ахметова та Пінчука, але відповідей наразі не отримало.

Між тим, китайський бізнес в Україні вже помітний безпосередньо, а не лише через його українських друзів. Який саме?

Китайські інвестори в український АПК

Китайська компанія, яка найактивніше працює в українському агропромисловому комплексі – є державною.

  • COFCO (中国 粮油 食品有限公司, або ж Китайська національна зернова, олійна і продовольча корпорація) – найбільший виробник продовольства в Китаї, керується напряму урядом КНР. Має свої представництва у більш ніж 140 країнах. В Україні COFCO працює з 2011 року, передовсім як зернотрейдер. В останні роки цей гравець входить у топ-10 та топ-5 в Україні за експортом ріпаку та пшениці. Що до кукурудзи, найцікавішої української культури для Китаю, то тут COFCO вийшов на друге місце, продаючи близько половини цієї культури на експорт. Водночас ця корпорація – один з найбільших роботодавців в українському селі, та один з найбільших інвесторів в українську аграрну інфраструктуру, таку статистику наводить профільний портал «Латифундист».

Великі українські підприємства, які є частиною цього китайського гіганта, заслуговують на окрему увагу.

  • «Дунайська судноплавно-стивідорна компанія» – логістичний комплекс, основою якого є портовий комплекс, зерносушарки та елеватор у Миколаєві. Ця інфраструктура може вміщувати одночасно 136 тисяч тонн та обробляти до тисячі тонн вантажів на годину.

Цей комплекс називають «Чорноморськими воротами Китаю». У 2020 році підприємство заявило, що добудовуватиме потужності для зберігання зерна, і братиме в оренду додаткові причали.

  • Олійно-екстракційний завод «Сателіт» в Маріуполі – також є частиною китайського урядового аграрного гіганта в Україні. Він має як сепаратори, так і потужності для зберігання зерна і соняшнику.
  • «Каракубське ХХП» – елеватор у Кальміуському районі Донеччини, нині на окупованій території. Втім, його юридичну адресу змінили на маріупольську, а українські бази даних свідчать, що ця компанія продовжувала роботу і в 2019 і в 2020 роках.
  • «Белгравія» та «Юнігрейн базис» – підприємства з елеваторами, зерносушарками та олійним виробництвом на Дніпропетровщині.
  • «Новоолексіївський елеватор» – зерносховище на Херсонщині, на залізничній гілці, що раніше сполучала Крим і материкову Україну.

Китайські компанії в Україні, які не входять до державної COFCO – значно менші.

  • ТОВ Агро-Інвест та інші компанії (розташовані переважно на сході України), засновником або керівником яких є лідер китайської діаспори в Україні Лі Сюєган. Його бізнеспартнерами є інші представники діаспори, серед спеціалізацій – вирощування зернових.
  • Китайсько-українська аграрна компанія «Фанда» – вирощує зернові, корми для худоби, городину та фрукти на півночі України, в селі Наумівка на Чернігівщині. Одним з її власників є державна китайська компанія «Хуанфанцюй».
  • Fufeng Group – китайська компанія, яка будує завод з переробки кукурудзи на Тернопільщині.
  • Zheng Chang – цей китайський виробник сільгоспобладнання активізує продажі в Україні через власного дилера – компанію «АГСОЛІКО Україна». Партнери спеціалізуються на системах для виробництва кормів для тварин, паливних гранул, борошна, крохмалю і автомобільного біопалива.

Експерти, опитані Радіо Свобода, визнають, що не всі китайські інвестиції в українському АПК можна відстежити, оскільки капітал Китаю не завжди працює прозоро.

Вони говорять і про інші загрози, які можуть нести китайські інвестиції в український АПК.

Українське село і «китайські» ризики

  • Кредити, які легко отримати і важко повернути. Про таку особливість роботи КНР у країнах, що розвиваються, говорить більшість експертів, опитаних Радіо Свобода.
  • Корупційний вплив на місцеву владу як спосіб розвивати китайський бізнес за кордоном – згадують Юрій Пойта, Артур Харитонов та інші профільні експерти.
  • Відмова від контрактів, які вже укладені – про цей ризик згадує Марія Колесник.

Для китайського бізнесу завжди на першому місці – Китай і власні інтереси, тому вони кинуть будь-якого партнера, якщо їм це вигідно

«Для китайського бізнесу завжди на першому місці – Китай і його власні інтереси, все решта другорядне, тому вони без проблем кинуть будь-якого партнера, якщо їм це вигідно. І прозорість – це не про них. Весь торговий світ знає, що Китай закуповує значні партії зерна, а потім, якщо є краща цінова пропозиція, то відмовляється від контрактів, навіть якщо судно з зерном вже прямує до них в порт», – визнає експертка.

  • Китай цікавить вирощування в Україні олійних культур, саме про це свідчать найбільші інвестиції КНР в переробку та логістику, констатує Артур Харитонов. У випадку ж вирощування ріпаку та соняшнику відбувається стрімке виснаження ґрунтів, якщо не проводити сівозміни. Після китайської оренди поля можуть виявитися непридатними, попереджає дослідник китайських впливів.
  • Китай і український ринок землі. Страх про те, що китайці скуповуватимуть українські чорноземи – є чи не найпоширенішим в Україні побоюванням щодо іноземних інвестицій. Українське законодавство наразі не передбачає такої можливості: землю аграрного призначення можуть придбати лише українці.

Президент Асоціації фермерів та землевласників України Іван Томич в розмові з Радіо Свобода визнає, що китайська сторона, яка нарощує інвестиції в український АПК від Харківщини до Тернопільщини, активно скуповуватиме землю в Україні: якщо прямої можливості не буде – то через українців, пов’язаних з китайськими компаніями.

Втім, про цей ризик говорив в інтерв’ю «НВ» ще до свого призначення і міністр економічного розвитку Ігор Петрашко, коли працював топменеджером українського аграрного холдингу Ukrlandfarming. На його думку, найбільші українські аграрні компанії не мають достатньо коштів для купівлі землі, якою користуються, відтак вони не витримали б конкуренції з китайськими інвесторами.

Якою є нинішня позиція українського уряду щодо китайських інвестицій в АПК?

Радіо Свобода звернулося з цього приводу в новостворене Мінагрополітики.

Відповіді міністра або його заступників ми наразі не отримали.

Однак на прохання Мінагрополітики прокоментував ситуацію Радіо Свобода доктор юридичних наук, старший радник із питань земельних відносин Проєкту USAID АГРО Павло Кулинич. За його словами, із запровадженням ринку земель аграрного призначення іноземці (зокрема й китайці) не набудуть права купувати їх, це може статися лише за рішенням референдуму.

«Міністр агрополітики України Роман Лещенко передбачає, що такий референдум може бути проведений протягом найближчих трьох років. Якщо такий референдум і буде проведений в найближчий час, то, на мою думку, більшість населення України не погодиться з продажем сільгоспземель іноземцям. Хоча, з іншого боку, допуск іноземців на цей ринок збільшить інвестиційну привабливість і вартість таких земель», – наголошує експерт.

Залежність АПК від Китаю і фактор «Мотор Січі»

Тим часом активність Китаю щодо українського АПК може змінитися через останні рішення української влади.

Наприкінці січня РНБО та президент України Володимир Зеленський наклали санкції на китайського інвестора в іншій галузі: ідеться про покупців більшості акцій авіабудівної компанії «Мотор Січ». Зеленський пообіцяв, що підприємство не потрапить під китайський контроль, принаймні за його каденції.

Зі свого боку, керівник секції Азійсько-Тихоокеанського регіону київського Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння Юрій Пойта попереджав, що Китай у відповідь може обмежити імпорт до себе українських зернових та олійних культур.

«Звісно, можуть бути запроваджені додаткові мита (їх не називатимуть санкціями), які зменшать український експорт і прибуток від нього. Але я не бачу тут катастрофічних наслідків, тому що Україна від Китаю більше ні в чому не залежить», – визнає Юрій Пойта.

Він закликає українську владу вже нині подбати про диверсифікацію експортних ринків для аграрної продукції.

У січні Державна митна служба повідомила, що в 2020 році Китай був головним торговельним партнером України. Найбільше товарів до України імпортували саме з Китаю (на 8,3 млрд доларів), Німеччини (5,1 млрд доларів) та Росії (4,6 млрд доларів). Експортували з України найбільше до того ж Китаю (7,1 млрд доларів), Польщі (3,3 млрд доларів) та Росії (2,7 млрд доларів).